Якщо познайомитись з біографіями хоча б деяких митців, одразу розумієш: що об’єднує чи не усіх діячів мистецтва - непроста доля і непростий внутрішній світ. Насправді, люди мистецтва дуже рідко бувають гармонійними внутрішні й прості у спілкуванні. Можливо, саме це внутрішнє напруження і стає поштовхом до творчості, до розвитку, до самовдосконалення. Бувають письменники, які пишуть настільки досконалі твори, що їм можна дозволяти собі певні диватсттва: внутрішню суперечливість, людські слабкості. Бувають такі люди, що мають не одну їхню вдачу, насправді героїчне життя (не високими вчинками, а повсякденною силою духу) цим людям можна вибачити якісь невдачі у професійному житті. Бувають люди, які до глибини душі вражають і своїми діями, і своїм внутрішнім світом. Саме такою видається мені Ле ... детальніше »

Творчість Лесі Українки вражає насамперед силою її жіночого духу, ну і, звичайно, унікальністю художнього таланту. За мужністю й полум’яністю своєї поезії вона перевершила багатьох чоловіків, залишаючись усе тією ж чутливою, ніжною жінкою, Доля знущалася над нею, а Лариса «сміялася крізь сльози» і «сподівалася без надії». Так, у пошуках сили й боротьбі з невиліковною на той час хворобою сухоти, видатна поетеса створювала свої шедеври, що дивують своїм оптимізмом, вірою у щастя, природністю, невимушеною щирістю в любові.

«Весняною» можна назвати поезію Лесі Українки, бо вона пробуджує почуття, зеленіє новизною, розпускається квітками справжності й розтікається ручаями ліричної свідомості. Крім того, чимало віршів присвячені саме цій порі року: «Давня весна», «Стояла я і слухала весну» т ... детальніше »

Те, яку велику роль відіграє слово у житті, люди зрозуміли давно. Це знайшло своє відображення у фольклорі, українських прислів’ях і приказках. Дуже влучними висловами наш народ вміє охарактеризувати цілу гаму почуттів, що виникають у різних життєвих ситуаціях, від спілкування з тією чи іншою особою. Народне прислів’я каже: «слова ласкаві, та думки лукаві». Навіть не потрібно надто напружувати уяву, щоб зрозуміти, що йдеться про хитру, улесливу людину, котра в очі говорить щось гарне, а справи робить погані. А про того, хто швидко орієнтується в обстановці, вміє дати чітку відповідь, сказано так: «слова не позичає» або «за словом до кишені не лізе». Іноді ми говоримо щось зайве, а потім жалкуємо про це. Знайдемо в народній скарбничці відгук і на цей випадок. Існує багато прислів’їв з цьог ... детальніше »

Роман «Червоне і чорне» (1831) розповідає про долю обдарованого і честолюбного юнака з народу, який намагається усіма допустимими і недопустимим способами завоювати місце у суспільстві. Жульєн Сорель - людина дії. Він не здатний коритися жорстокій долі. Син сільського теслі вимушений носити чорну сутану священика, оскільки це єдина можливість для сільського хлопця вирватися із свого середовища. Назву роману розшифровують порізному. Ми спробуємо дати свою інтерпретацію. Вона базується на авторському коментарі про несвоєчасне народження героя. Якби Жульєн народився за часів Наполеона, він став би, завдяки своїм особистим якостям, генералом або пером Франції. Та будучи народженим в епоху Реставрації, він став злочинцем і закінчив життя на гільйотині, оскільки його високий інтелект, здібності ... детальніше »

Комедія і трагедія в епоху класицизму. Класицизм як художній напрям літератури XVII ст. «Класицизм» - у перекладі з латині - означає «зразковий». Для нього характерне звернення до античності як до ідеального. Класицизм засуджує розквіт абсолютної монархії, яка представляла себе в чистих і прекрасних формах, позичених в античності. Він тісно пов’язаний з ідеями Просвітництва, заснованого на пануванні філософії раціоналізму і ідеї розумно створеного світу. Правила комедії Класицизму: єдність часу, місця і дії; перевагу ідеї над розвитком сюжету, драматургічного конфлікту колізії і навіть сценічних персонажів. Для творів епохи Класицизму характерним є конфлікт громадських та особистих засад, обов’язки і почуття. Жан-Батіст Мольєр і французька класицистична комедія XVII ст. Французький драмат ... детальніше »

Іспанська культура - це чудо зустрічі з красою в собі, джерело натхнення, власних відкриттів. Іспанія для всіх - країна мужнього, талановитого народу, мрійників, авантюристів, великих ідеалістів і митців. Іспанія - це розпечені дахи над безлюддям сієсти, химерна краса Барселони, Толедо, розкішні будівлі Севіли, картини Ель Греко, Гойї, Далі. Але, найперше, Іспанія - це батьківщина Сервантеса, і Дон Кіхот одвічно мандруватиме цією кам’янистою країною. Іспанія доби Ренесансу - країна, яка за часів правління Карла І (поч. XVI ст.) стала першою колоніальною державою, найбільш впливовою країною Європи. Проте ні сильна королівська влада, ні вплив католицької церкви, ні зовнішня могутність Іспанії - ніщо не зуміло зупинити занепад національної економіки. Потужний приток золота з американських ко ... детальніше »

Шлях до творення проходить через руйнування - так розумів Н. Г. Чернишевський підсумок драми Гете Фауст. І дійсно, герой твору проходить через сумніви, розчарування, протиріччя у своїй боротьбі за людину, на шляху до пізнання істини. Але досягти цієї істини йому, як не дивно, допомагає Мефістофель - злодій, спокусник, що штовхає Фауста на погані вчинки. Проте образ Мефістофеля - образ складний і неоднозначний. З одного боку, він є втіленням злих сил, сумніви, руйнування. Він стверджує нікчемність, безпорадність і непотрібність будь-якої людини, каже, що свій розум людина, використовує лише на те, щоб з худоби худобою бути. Мефістофель прагне будь-якими способами довести моральну слабкість людей, їх нездатність встояти перед спокусами. Стаючи супутником Фауста, він намагається всіляко обду ... детальніше »