Головна » Зарубіжна л-ра » Я дух, завжди звик заперечувати (по трагедії Гете Фауст)
09:33 Я дух, завжди звик заперечувати (по трагедії Гете Фауст) |
Шлях до творення проходить через руйнування - так розумів Н. Г. Чернишевський підсумок драми Гете Фауст. І дійсно, герой твору проходить через сумніви, розчарування, протиріччя у своїй боротьбі за людину, на шляху до пізнання істини. Але досягти цієї істини йому, як не дивно, допомагає Мефістофель - злодій, спокусник, що штовхає Фауста на погані вчинки.
Проте образ Мефістофеля - образ складний і неоднозначний. З одного боку, він є втіленням злих сил, сумніви, руйнування. Він стверджує нікчемність, безпорадність і непотрібність будь-якої людини, каже, що свій розум людина, використовує лише на те, щоб з худоби худобою бути. Мефістофель прагне будь-якими способами довести моральну слабкість людей, їх нездатність встояти перед спокусами. Стаючи супутником Фауста, він намагається всіляко обдурити його, повісті шляхом мінливим за собою, вселити сумнів у його душу. Намагаючись збити героя з його шляху, відвернути від високих прагнень, він п’янить його зіллям, влаштовує зустрічі з Маргаритою, сподіваючись на те, що, піддавшись пристрасті, Фауст забуде про свій обов’язок перед істиною. Завдання Мефістофеля - спокусити героя, змусити його зануритися в море низьких задоволень, залишити свої ідеали. Якщо бь; йому це вдалося, він отримав би перемогу в головному суперечці - про велич або нікчемності людини. Повівши Фауста у світ низьких пристрастей, він довів би, що люди не дуже відрізняються від тварин. Однак, тут він терпить невдачу - Дух людський і горді боління виявляються вище будь-яких насолод.
Гете вкладає в образ Мефістофеля дуже глибокий сенс, відводячи йому чи не головну роль у розвитку сюжету, в пізнанні героєм світу і досягненні великої істини. Поряд з Фаустом, він є рушійним початком трагедії.
Частина вічної сили я,
Завжди бажала зла, творила лише благе.
… Я заперечую усі, і в цьому суть моя …
Ця характеристика як не можна точно відображає сутність самого процесу пізнання, з його суперечностями та боротьбою протилежностей. Ця ж ідея підтверджується й інший фразою:
Гідне загибелі все те, що існує.
У ході подальшого розвитку сюжету ми ще більше переконуємося в тому, яку важливу і складну роль грає Мефістофель у розвитку основної теми твору - боротьби за істину. Своїми сумнівами і насмішками він викликає в герої бажання боротися, сперечатися, відстоювати свої погляди. Намагаючись збити Фауста з вірного шляху, в дійсності Мефістофель, навпаки, спонукає його рухатися вперед. Адже, як писав М.Т. Чернишевський: Із запереченням, скептицизмом розум не ворожий: навпаки, скептицизм служить його цілям, приводячи людини шляхом коливань до чистим і ясним переконанням.
Ми бачимо, що Мефістофель, як і Фауст, наділений доволі прогресивним чином думок. Він критикує науку тих часів, в якій жива природа розглядалася як незмінна, не розвивається. З знущанням зазначає прихильність людей мертвим догмам і порожнім фразам:
Словами диспути ведуться,
Із слів системи створюються …
Він, що заперечує все, що піддає сумніву розвиток і рух людини вперед, разом з тим, стверджує радість і торжество життя:
Суха, мій друг, теорія скрізь,
А древо життя пишно зеленіє!
Мефістофель постійно постає перед нами як безпосередній учасник життєвої боротьби.
Малюючи образ диявола, спокусника, Гете між тим наділяє його рисами прогресивного, дотепного мислителя. І те, що він у результаті програє суперечку, найкращим чином підкреслює і посилює думка автора про те, що людське життя має вищим сенсом. Людина велика, він здатний відстояти свою позицію, подолати будь-які перешкоди, встояти перед будь-якими спокусами в ім’я досягнення своєї мети, в ім’я утвердження свого високого призначення.
|
|
Категорія: Зарубіжна л-ра |
Переглядів: 1391 |
Додав: my-shpora
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
|
