Марія

Матерям,
що загинули голодною смертю
на Україні в роках 1932—1933

Книга про народження Марії

Марія народилася у бідній родині. Батько її працював у каменоломнях, тим заробляючи на хліб. Марія була першою улюбленою дитиною селянки Оксани, доброї вродливої молодиці. Дитина була здорова і красива.
Коли Марії було шість років, кудись зник тато. Дитина довго чекала його і дивувалася. Татко загинув у каменоломнях. Настали голодні часи. Потім захворіла і померла мати.
Дитина опиняється у тітки Катерини, у якої і так багато дітей, а в хаті нестатки. Дивитися за дитиною було нікому, вона ходила брудна й обірвана, з часом мусила працювати.
У дев’ять років Марія почала самостійне життя — найнялася до Мартина Заруби. Родина Заруби ... детальніше »

Літературна спадщина Олександра Довженка багатогранна, але найсильніше талант митця виявився у жанрі кіноповісті, який він, по суті, започаткував в українській літературі. Майже півстоліття читачів глибоко хвилюють "незабутні чари дитинства", майстерно відтворені у кіноповісті "Зачарована Десна". І майже півстоліття дослідники намагаються віднайти джерела цього неповторного майстерного колориту, розтинаючи, немов у анатомічному театрі, текст кіноповісті й уважно, прискіпливо аналізуючи кожну деталь: образи твору, його композицію, тему, ідейну спрямованість, мовні особливості тощо.

Р. Корогородський стверджує, що "письменник створив апологію рідного краю — Землі Обітованої. Він подав власну версію Біблії, де в народних поняттях твердь, космос і хаос віднаходили ... детальніше »

Олександр Петрович Довженко — відомий режисер, публіцист, громадський діяч. Однак передусім знаємо його як талановитого письменника, який оспівував і рідний край, і свій народ з його традиціями та мораллю. Прозаїк завжди був небайдужим до того невидимого зв'язку, що з дитинства існував між ним та українським народом. Свідченням цього є кіноповість Олександра Довженка "Зачарована Десна", герої та природа якої вимальовані так, як бачить їх малий Сашко.

Допитливий хлопчина жадібно вбирає перші життєві враження. Й ось уже бачимо ту мораль, яку своїм прикладом вкладають у дитину рідні, адже Сашкові батько, мати, дід, односельці — мудрі працьовиті люди. Саме у праці розкривається батько: "Скільки він землі виорав, скільки хліба накосив! Як вправно робив, який був дуж ... детальніше »

Уся творчість письменника І. Багряного — це утвердження українського оптимізму: "Ми є. Були. І будем ми!" Ніхто інший так логічно й художньо переконливо не відповів на просторікування щодо меншовартості, другосортності, інтелектуальної безликості української нації, безперспективності її у розвитку світової цивілізації, як це зробив І. Багряний. Письменник на власному прикладі переконався у несправедливості авторитарної влади, тиранії.

У 1930-ті роки І. Багряного було заарештовано і засуджено на п'ять років концтаборів. Він тікає, потім повертається додому, але його знову заарештовують. У роки війни І. Багряний — народний ополченець. У 1942 році він випадково врятувався від фашистського розстрілу, а після зазнав переслідувань НКВС. Нехтуючи небезпекою, Багряний ... детальніше »

Сильна духом людина завжди викликає до себе повагу, у які б часи вона не жила. Я, наприклад, захоплююся тим, що двадцятип'ятирічний юнак, зазнавши стільки лиха у сталінських катівнях, може не занепасти духом, не втратити природної життєлюбності, залишитися вірним сином своєї сонячної України. Ця мужня людина — мій улюблений герой Григорій Многогрішний, головний персонаж роману Івана Багряного "Тигролови".

"Спершу зухвало і скажено відбивався, вибухав прокльонами й сарказмом, плював в обличчя йому — слідчому, а потім лише хекав крізь зуби і мовчав, розчавлений, але завзятий. Мовчав презирливо... Його вже носили на рядні, бо негоден був ходити... Він уже конав — але ні пари з уст", — згадує слідчий НКВС Медвин допити Григорія. Це ж він, підслідний, не зламався й ... детальніше »

Роман У. Самчука "Марія" — один з найдостовірніших та найдовершеніших творів про трагічну долю України в роки Першої світової війни та революції, насильницьку колективізацію й голодомор. Як писав сам письменник: "Хочу бути літописцем українського народу в добу, яку сам бачу, чую, переживаю". У повісті, як у давніх літописах, невтомний письменник-літописець показав справжнє, страхітливе обличчя комунізму, змалював жахливі картини лютого голодомору, що принесла на українську землю радянська влада, з одного боку, а з іншого — створив незабутній гімн добру, яке все ж таки перемагає зло, подарував поколінням нових читачів віру в незнищенність волелюбного та життєлюбного духу українців.

В основі твору лежать реальні події. Прототипом головної героїні стала красуня Мо ... детальніше »